Добірка пам'яток для роботи на уроці історії.
1. Схема аналізу історичних фактів, подій, явищ та процесів
Історичний факт — першоцеглинка історичних знань. Він непотворний, як неповторні простір і час, де він протікає, оскільки вони перебувають у постійному русі.
Історична подія — сукупність логічно завершених та обмежених у просторі й часі історичних фактів. Історичне явище — комплекс аналогічних, історичних фактів або їх ознак, які зберігалися чи зберігаються протягом певного часу та в певному просторі {території").
Історичний процес — ланцюг взаємопов'язаних у часі й просторі причинно-наслідковими зв'язками історичних подій і явищ:
• коли відбувалися чи проходили ці факти, події, явища чи процеси;
• де вони проходили;
• за яких історичних обставин вони проходили;
• які події пройшли напередодні;
• який розвиток вони отримали надалі;
• яка соціальна верства чи верстви були основними учасниками події;
• яку роль відіграли тут історичні особи та чиї інтереси вони відображали;
• який слід залишили ці факти, події чи процеси в історії регіону, країни чи світу;
• випадковим чи закономірним був саме такий перебіг подій та які вони мали наслідки:
• які альтернативи розвитку існували за тих історичних умов;
• а як би поведися Ви за таких умов?
2. Схема аналізу подій з хронологічної точки зору (локалізація подій у часі):
• коли пройшли ці події, як довго вони тривали, в якій послідовності проходили;
• на який період історії людства вони припадають;
• як ця подія співвідноситься з іншими подіями чи процесами;
• як ця подія кореспондується з однотипними подіями чи процесами вітчизняної та регіональної історії;
• складання хронологічних чи синхроністичних простих чи складних таблиць;
3. Визначення місця історичних подій у просторі (використання карти як історичного джерела).
• правильно займіть позицію біля карти (так, щоб не заступати природне освітлення карти);
• запам'ятайте, що коли ви стоїте навпроти карти, наверху буде північ (південь — унизу), а зліва — захід (відповідно, справа — схід);
• навчіться читати легенду карти — її умовні позначення. При всій різноманітності карт однотипні факти, події та явища — кордони та столиці, райони повстань, напрями головних ударів і місця битв тощо -зображуються на них схожими позначками;
• зверніть увагу на написи, діаграми, таблиці, портрети, рисунки, які є на карті, і ви зрозумієте, що є резон у твердженні «Карта — це державна шпаргалка»;
• працюючи з контурною картою, користуйтеся кольоровими олівцями, робіть умовні позначення;
• на дрібномасштабних картах окремі позначки робіть цифрами, які включайте в умовні позначення, це впливатиме на естетику виконаної Вами роботи.
4. Схема аналізу історичного документу
• Документ первинний (запис очевидця або учасника події) чи вторинний (коментар чи переказ про подію з уст дослідника).
• Відділіть у документі факти від коментарів та аналізуйте їх окремо.
• Хто автор цього документу? Чиї інтереси він захищає?
• Про що розповідається в документі? Яка сторона події чи явища замовчується?
• Коли написаний цей документ? Як могли вплинути на нього автори, історичні події чи загальна ситуація в цей період?
• Де відбувалася подія, про яку йдеться в документі?
• Якими мотивами керувався автор документу?
• Як Цей документ кореспондується з іншими свідченнями про ці факти, подію, явище чи процес?
5. Схема характеристики історичної особи.
(складання історичного портрету)
• Історичні умови, виклики та вплив оточуючого суспільного середовища на формування особистості історичної постаті.
• Особистісні якості історичного діяча та умови їх становлення та формування.
• Цілі діяльності та можливості їх досягнення.
• Якими засобами та шляхами досягається поставлена мета.
• Основні результати діяльності історичної особи для регіону, країни чи світу.
• У чому значення діяльності цієї особистості.
• Яке Ваше ставлення до цієї особистості як людини чи історичного діяча?
6. Види роботи з текстом підручника як джерелом інформації:
• читання мовчки або вголос;
• виписування дат;
• складання хронологічних таблиць;
• робота з термінами, географічними назвами, висновками;
• виписування імен історичних персоналій;
• відбір історичних фактів для доведення окремих суджень;
• формулювання висновків на основі прочитаних фрагментів тексту;
• конспектування;
• складання плану чи тез.
7. Складання плану
1). Уважно прочитайте назву теми плану, текст параграфу.
2). Спробуйте засвоїти зміст матеріалу в цілому.
3). Відберіть тільки той текст, який висвітлює тему, за якою потрібно скласти план.
4). Запишіть головні на Ваш погляд, думки тексту — це й будуть орієнтовні пункти Вашого плану.
5). Добре подумайте, сформулюйте й запишіть ці головні думки. Це буде простий план теми.
6). Якщо план складний, виділіть провідні (дві-три) ідеї та спробуйте перегрупувати матеріал таким чином,
щоб він відповідав цим ідеям.
7). Знайдіть дані, які розкривають кожну з виділених вами головних ідей, і залишіть їх у вигляді підпунктів плану.
8). Перевірте, чи розкриває план тему, чи є у ньому своя логіка й завершеність, яка дозволить Вам краще засвоїти матеріал.
Пам'ятайте! Структурно план поділяється на вступ, основну частину та висновки. Конспектування
Конспектування - це стислий виклад основного змісту прочитаного (почутого).
• Кілька разів прочитайте текст, постарайтеся засвоїти його зміст в цілому.
• Розділіть текст на окремі блоки (відносно самостійні частини).
• Зробіть аналіз кожної із частин, виділивши в ній головне.
• Сформулюйте тези і випишіть вислови, які їх аргументують.
• Запишіть основні положення та ідеї тексту або почутої інформації.
Узагальнення
Узагальнення — визначення загальних, суттєвих ознак історичного явища чи процесу, формулювання провідних понять чи ідей того, що опрацьовано чи вивчено; узагальнення грунтується на аналізі та синтезі та йде від простого до складного (від конкретного до абстрактного).
• Виділіть головне поняття в отриманому завданні.
• Перевірте, як Ви зрозуміли його зміст.
• Відберіть основні, типові факти з опрацьованого матеріалу.
• Проаналізувавши їх, виділіть спільні риси.
• Сформулюйте провідну ідею, вектор розвитку явища чи процесу. Порівняння
Порівняння — це розумова операція, спрямована на встановлення рис схожості та відмінності між певними історичними подіями, явищами чи процесами. Етапами порівняння можуть бути;
• засвоєння об'єктів порівняння та їх запис;
• виділення критеріїв — споріднених суттєвих ознак об'єктів, які порівнюються; це — найскладніша частина порівняння. Критерії порівняння — це своєрідний план спільних ознак тих чи інших подій, явищ чи процесів.
• чітке формулювання й короткий запис змісту порівняння;
• порівняння об'єктів за кожним з критеріїв;
• стисле узагальнення та його запис.
Найбільш вдалою, на наш погляд, формою порівняння є таблиця.
Немає коментарів:
Дописати коментар